Цікава біологія

  • By admin
  • 12.09.2019
  • Коментування вимкнуто

Учні 10-В класу із завзяттям взялися до навчання. Старшокласників приваблюють нетрадиційні форми проведення уроків. Саме таким був урок біології, вчитель Береш Г.І.  Учні розділилися на дві групи та спробували підготувати міні-проекти. Дослідницька робота так захопила юних біологів, що урок промайнув непомітно. А доопрацьовувати свої проекти десятикласники будуть вже вдома.

Сталий розвиток — це розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу прагнення майбутнього покоління задовольнити власні потреби. Сталий розвиток узагальнює в активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав і свобод, збереження навколишнього природного середовища, формування умов для відновлення біосфери та її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на природнє середовище й гармонізацію розвитку людини в природі.

Сталий розвиток може бути визначений як процес гармонізації продуктивних сил, задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умови збереження і поетапного відтворення цілісності навколишнього середовищ

а, забезпечення рівноваги між потенціалом природи та вимогами людей усіх поколінь.

Забезпечення сталого економічного розвитку належить до пріоритетних і глобальних проблем у внутрішній і зовнішній політиці країни. В сучасних умовах неможливо забезпечити сталий економічний розвиток суспільства за рахунок виснаження природних ресурсів та руйнації природного середовища, а також неможливо зберігати високу якість навколишнього природного середовища для нормальної життєдіяльності та проживання населення без розвинутої економіки в країні.

Враховуючи особливості перехідного періоду, який переживає. Цілями сталого розвитку держави мають стати: соціальна справедливість, економічний прогрес, раціональне ресурсокористування, демографічна стабільність, добробут, освіта, міжнародне співробітництво.

Сталий розвиток базується на таких принципах:

¾ забезпечення гармонізації співіснування людини і природи;

¾ підтримання належного стану навкол природного середовища у процесі розвитку суспільства;

¾ відповідальності держави за погіршення стану навкол природного середовища;

¾ здійснення заходів щодо екологізації господарської діяльності,

¾ стримування та запобігання переміщенню (перевезенню, переносу) в інші країни

будь-якої діяльності або речовин, що вважаються шкідливими для здоров’я людини;

¾ зменшення різниці рівнів життя різних верств населення і подолання бідності.

 

УКРАЇНА І СТАЛИЙ РОЗВИТОК.

Питання сталого розвитку є дуже актуальними для України. Неузгодженість темпів економічного розвитку й вимог екологічної безпеки, домінування природоємних видів економічної діяльності з високою питомою вагою ресурсо- та енергоємних застарілих технологій, сировинна орієнтація експорту, відсутність культури відповідного масового споживання як наслідок зумовили наближення антропогенного навантаження на природу до граничної межі її екологічної стійкості. За нею починаються кризові та катастрофічні зміни в природі, що негативно впливають на життєдіяльність людини й сус

пільства.

Україна задекларувала своє бажання перейти на шлях до сталого розвитку ще на Конференції ООН з довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 р., підписавши Декларацію з навколишнього середовища і розвитку та Порядок денний на 21 століття.

З того часу в Україні на виконання рішень Конференції ООН 1992 року вживалися певні заходи, проте значною ефективністю та результативністю вони не відзначилися.

 

 

 

 

Comments are closed.