Всесвітній день батьків

  • By admin
  • 01.06.2020
  • Коментування вимкнуто

У понеділок, 1 червня, у світі відзначають Всесвітній день батьків – свято, яке збігається з Днем захисту дітей. Обидва свята націлені на те, щоб нагадати про загальнолюдські цінності, захистити і затвердити ці пріоритети як основу міцної та здорової сім’ї.

У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу всіх батьків, теперішніх та майбутніх!

Бажаємо батькам міцного здоров’я, мудрості і сил!

Хай лагідним привітанням стане для всіх вірш учениці 10 класу Брич Наталії:

“Чужих матусь не буває”

Листів для мам написано чимало:

Вітань, малюнків, чарівних віршів.

Оспівані в піснях прекрасні мами,

Ви в музиці й на полотні митців.

 

Та ось закралась в серце дивна думка,

Чи мами всі змальовані в віках?

Довкола озирнулася:  а й справді,

Сумних матусь я бачу повсякчас.

 

До світла проситься посіяне зернятко,

А ніч шепоче лагідні слова, -

Це мати на руках трима дитятко

Й не знає щастя більшого земля.

 

І милозвучне перше слово «мама»

Задля цієї миті варто в світі жить.

Ще вищого звання не чула мова,

Бо слово «мама» гордо так звучить.

 

Розгублена стоїть серед дороги

Дівчина юна – в роздумах вона.

Під серцем чутно:  «Хочу жити, мамо»,

Ти маєш владу зберегти життя.

 

Не прирікай себе на вічні муки

І радість материнства не втрачай.

Ти візьмеш немовля своє на руки

І в слові «мама» ти пізнаєш рай.

 

Уклін і шана тій, що народила

Не двох чи трьох, а багатьох дітей…

Багатодітна мамо, героїне,

Чом сльози капають із стомлених очей?

 

Ти щедро роздавала всім талани,

І з кожним ти пройшла невдачі шлях,

Та менше доброти в тобі не стало

Душа твоя мов музика життя.

 

Є в світі мами, котрим не судилось

Народженням дітей продовжить рід,

Вони невтомно Господу молились,

Сумний без щебету малечі божий світ.

 

Я щиро вам усім утіхи зичу,

Любові та підтримки повсякчас.

Хай дім наповниться дитячим сміхом,

І благодать з небес зійде на вас.

 

Увись злітає ніжний голос, мамо,

Чому тебе забрав Чумацький шлях?

Хто в мої коси заплете світанок?

З туманом сивим бесіда сумна.

 

Я знаю, що ти близько, рідна мамо,

Коли журба торкається чола,

Ти пригортаєш уві сні щоразу,

А літній дощ – то мамина сльоза.

 

Пішла до неба мамина дитина,

І хто тепер напише їй листа?

Мов легкий спомин – райдуга у небі

Для втіхи матерям земним дана.

 

Кому свою турботу дарувати

І як сховати розпач від людей?

Лиш дощ весняний буде малювати

Портрет для мам, що втратили дітей.

 

Ось несміливо просить копійчину

На хліб та ліки для своїх дітей.

Ця мати звикла майже щохвилини

Зневагу й осуд чути від людей.

 

А серце часто так щемить від болю

В молитві слізній скорена вона.

Для неї й пісня, й вірш – щаслива доля,

Щоб у її дітей в житті була.

 

Успішна та вродлива інша мати

Радіє усмішці дитини кожен раз…

Життя встеляє їй під ноги квіти,

Звеличена краса її в піснях.

 

В очах її читаю ніжне – «мати»,

В трудах невтомна, щира і проста

Готова втіху й спокій роздавати,

Безмежно щедра, як в садах роса.  

 

Є різні матері:  забуті й знані,

Щасливі і не дуже молоді,

Такі, що прикладом для людства стали,

Такі, що сенс в житті не віднайшли.

 

Єдине, знайте, хочу всіх запевнить,

Що не буває матерів чужих.

Вони – найкращі: перші і останні-

Достойні гімнів, віршів і листів.

Н.Брич

Comments are closed.